Олія

Олег Коцарев

Емоції гострішають, Іржа трохи зникає З контактів, Коли Під вечір транспорт засинає, Мов якийсь джміль на зиму, І от стоїш ти на порожній трасі Бетонній, Наприклад, коло роздоріжжя на Прилуки, Й секунди утікають стрімко так, Що ти вже розрізняєш запах різних трав, Але знаходиться водій, Котрий тебе врятує, Розгонеться до ста тридцяти двох, Кермо відпустить І, ніби хліб, ввійде в розтале масло вечора, Веди, святий Миколо, не впускай, Частуйся сидром своїх придорожніх срібних трав! З-під хмари сонце спуститься, Обшпаривши востаннє Олією оливковою небо, І хмари гоняться за сонцем – і наздоганяють, Ви женетесь за хмарою – й наздоганяєте, За вами ластівки летять – наздоганють У естафесті одна одну, І ти знову засинаєш, Бо не несуть вони ні добрих, ані злих новин – Просто у них Вечірня Олімпіада Над кількома лівобережними провінціями.

Oleh Kocarev

Aliejus

Emocijos aštrėja, Rūdžių mažiau belieka Kontaktuos, Kada transportas vakarop įminga Nelyg kamanė žiemai, Ir štai tu stovi tuščioje trasoj Betoninėj, Na, pavyzdžiui, palei Prilukų kryžkelę, Ir ima lėkt sekundės taip veržliai, Kad įvairių žolių kvapus jau atskiri, Bet randasi vairuotojas, kuris Tave išgelbės, Įsibėgėjęs lig šimtas trisdešimt dviejų, Paleis vairą Ir tartum duona nirs į vakaro ištirpusį aliejų, Tai vesk, šventasis Mikalojau, nepaleisk, Sidru vaišinkis savo pakelės žolių sidabro! Iš po debesio saulė nusės Ir nuplikys jau paskutinįsyk Aliejum dangų, Ir saulę vejas debesys – ir paveja, Ir vaikotės jūs debesis – ir pavejat, Už jūsų kregždės skrenda – ir pasiveja, Ir estafetėj viena kitą keičia, Ir vėlei įmingi, Nes jos neatneša gerų nei negerų naujienų – Tiesiog čia jų Vakaro Olimpiada Virš keleto kairiojo kranto provincijų.

Versta: Frumuşica Nouă, 2010.X.2