Свобода – як легкий голод,
Свобода – як добрий апетит!
Це коли ти виходиш із дому
І в кишені маєш картоплину варену,
Заходиш із нею до парку,
Кидаєш далеко вгору,
Й поки вона летить,
Не чуєш нічого на світі.
Це йти хвостом пухнастим
Стежки в горах над морем
Удвох
Та співати.
Це коли просто не можеш
Увімкнути м’язи,
Щоб підвестись
І зробити щось,
Коли гризеш себе за хвіст
Серед рудої глиці.
Це коли так тяжко
Вслухатися в тишу,
Коли зовсім нестерпно
Витримати
Грім згори.
Але все одно я якось не хочу
Віддавати її,
Навіть за купу зібраного
Жовтневими двірниками листя,
Навіть за каштани й жолуді,
Навіть за дружбу,
Навіть коли зупинку скляну,
На якій я переховуюсь від зливи,
Скасовано.
Тільки на одне
Інколи хочеться її обміняти –
На запах ремонту взуття,
Чи не найкращий у світі запах,
Котрий пружно і м’яко тягнеться так,
Немов найсмачніший у світі язик.