ночі безмежні

Владас Бразюнас

Vertė / Translated by / Traduit par Тарас Федюк

trois pensées musicales 1. вночі зацвітають світло-брунатні твої груди і запопадливий масляний серпень шляхетними нас заливає видіннями і ми безперечні – ритміка подихів і ода нашим мерехтливим вустам і яблуня в саду і туман що на схилах в який повільно обважніла ступаєш вслід за солов’єм в пісню входиш як в воду ранок ще не настав проростаючий теплий вогонь і вени листя і білі стовбури Ніжна моя! обніми коліна маленький сірий талісман кохання в тиші нечутний, сиди і плач і сподівайся поки не пирсне voix d’enfant під моїми пальцями, безмежна ніч для цього останнього, Боже, офірування 2. вивітрювався чад, заплющували очі майорани леміш вдарив черепа у темноті ми напнуті як струни і просякає як чад моє тіло в твою ніч, зблискують уночі ніжні блукаючі вогники, водами розмитий буде біліти як скелет в твоїх кімнатах пліт що відплив в чорну ніч чорна ніч очницями буде іскритись але ти бачиш як спасенно світяться натхненні обличчя летючих мишей і розумієш цю величину тимчасовості: вогонь пожеж о, відлуння образ… коли підсумовую, лишаємося лише ми двоє і відколоте ребро жертовника – як заклик до ясновидіння Ніжна моя! обніми мене зігрій, задубіли мої білі руки зроси кору в обтічному полум’ї і сліпого Бога до серця прихили святими співами 3. маленький сірий талісман кохання грає наче на скрипці на мостині вечірній верлен і тоне в постелі губоцвітих золотого пробору прямолінійна віха і тихо тремтять вогненні верески понад борами, а голова хмари згоряє мов не забула нічого: грудний панцир, клітина кривава розділяє нашу свободу і несвободу ластівка берегова холодною рукою вже зірвала твій світло-брунатний плід а у мурашнику міста ми безправні і вже невідомо хто за кого і проти кого лише уві сні зовсім інша рука твої пелюстки розкриває тиші і я помічаю з таємним подивом світ , врятований для ліри моєї: Ніжна моя! розквітла рука нас обнімає, вимірює жар і на груди намотує пов’язку і поїть нас полиновим чаєм Ніжна моя! я вже не чую що на світанку вимарює дрозд дотики заливаючи зорями і останю краплю je vous aime на вершечку нашому надламаному запалюючи

Рудамина, 1978.XI–XII; переклад 2010–2011

Vladas Braziūnas

naktys yra didelės

trois pensées musicales 1 pražysta naktį rusvos tavo krūtys ir įtaikus aliejinis rugpjūtis užlieja mus kilniom aiškiaregystėm mes būtini – atodūsio matmuo ir odė mūsų permainingom lūpom ir sodo obeliai, pakalnių ūkui į jį lėtai apsunkusi žengi paskui lakštingalą, giesmėn įbridus ne rytas dar, sudygusi ugnis ir lapų gyslos, ir balti kamienai Švelnioji mano! apkabink kelius mažyti pilkas meilės talismane tyloj negirdimas, sėdėk ir verk ir vilkis, kol ištrykš voix d'enfant po mano pirštais, didelė naktis šiai paskutinei, Dieve, atnašystei
2 garavo smalkės, merkėsi mairūnai noragas kaukolę užgavo tamsoje mes įtempti, ir smelkias mano kūnas į tavo naktį, švyti naktyje nakties žaltvykslės, vandenų išplautas boluos kaip griaučiai tavo kambariuos juodon naktin išplaukusiųjų plaustas juoda naktis akiduobėm žioruos bet tu regi, kaip išganingai švyti dvasingieji šikšnosparnių veidai ir išmanai tą laikinumo dydį: gaisrų ugnis, o, nuoskriaudų aidai... kai suskaičiuoju, liekame vien mudu ir aukuro nuskilusi briauna – aiškiaregystės šaukianti minutė Švelnioji mano! apkabink mane sušildyki, medėja baltos rankos suvilgyk žievę aptakioj liepsnoj ir aklą Dievą prie širdies prilenki šventa giesme chantant dans la coupole
3 mažyti pilkas meilės talismane smuikuoja smilga vakaro verlenas ir skęsta lūpažiedžių patale auksinio sklastymo tiesiausia biržė ir tyliai plasta ugniaspalviai viržiai viršum šilų, o debesio galva kūrenas tarsi nieko nepamiršus: krūtinės šarvas, kruvina ląsta dalija mūsų laisvę ir nelaisvę kregždė urvinė (jos ranka šalta) jau nusiskynė rusvą tavo vaisių o miesto skruzdėlyne mes beteisiai ir nežinia jau, kas už ką ir kas prieš ką tiktai sapne visai kita ranka tavuosius žiedlapius atskleidžia tylai ir pamatau su nuostaba slapta pasaulį, išganingą mano lyrai: Švelnioji mano! žydinti ranka mus apkabina ir matuoja karštį ir ant krūtinės užvynioja tvarstį ir girdo mus pelynų arbata Švelnioji mano! aš jau negirdžiu aušroj ką klieda amalinis strazdas lytėjimus užliedamas žvaigždėm ir paskutinį lašą je vous aime viršūnėj mūsų palaužtoj uždegdamas

Rudamina, 1978-ųjų lapkritis–gruodis

Braziūnas Vladas. Slenka žaibas: Eilėraščiai. – Vilnius: Vaga, 1983. – P. 42–44;
Braziunas, Vladas. veľke sú noci = grandes sont les nuits = naktys yra didelės / Výber zostavila a zredigovala Miroslava Vallová; z francúzštiny preložil S. Vallo [p. 33–35]; traduit du lituanien par Asta Uosytė-Būčienė et Marc Fontana [p. 36–38]. – Bratislava: Edícia Viachlasne Literárne informačné centrum, 2006. – P. 33–41;
http://www.lyrikline.org/index.php?id=162&L=1&author=vb02&sh... (eilėraštį skaito autorius);
Poezijos kalbos kraštovaizdžiai = Sprachlandschaften der Poesie = Абсягi паэзii / European Borderlands. – Vilnius–Minsk: European Borderlands, 2009. – P. 26–27.