двері уздрівши таємні
що від секретів хранимі
степові я кожен день
давався здавався на милість
рівний степ – аж здається
мовбито ми з ним рівня
хвиля рівнин в небо рветься
здивованим повна гудінням
в небі й землі подвійні
пасовиська з дорогами
під горло заблудлій зблисне
лезо життя нового