Į pradžią

Уладас Бразюнас


Пераклаў зь літоўскае Андрэй Хадановіч

чырвоная кніга


як толькі прыйдзе гэты сон забыты скрываўлены нібыта ўсплёск нябыту зімовы дыптых сьнегу і гіля і выплакаўшы сьцішаную вусьціш праклён дабраславеньня ў сьвет адпусьціш рука абдыме й высахне пасьля гудзеньне ў галаве і словы, словы а ў небе колер коціцца гілёвы мы нічые, не асуджайце нас і рана, рана, Госпадзе, як рана бы выбух тагасьветнага туману нас з галавою накрывае час як за лязо хапаесься за сон ты і згадкамі фарбуеш гарызонты ды занядбаўшы не ўратуеш зноў яны лятуць у кніжны вырай нібы з птушынай асавелае сядзібы нянашых дзён і нашых ночных сноў

Vladas Braziūnas

raudonoji knyga


kada tu sniegeną sapnuosi tarsi ant balto sniego kruviną katarsį kada pro miegą berdama žodžius ištarsi prakeiksmę, kuri palaimins kada išverksi gūdžią savo baimę kada ranka apglėbusi nudžius jau metas, rytas, spengianti galva per dangų ritas sniegenos spalva mes niekieno, mus niekina ir teisia ir sukas, sukas, Viešpatie, kaip sukas virš mūs galvų – dausų didysis ūkas mus skrodžia srovės laikinos ir baisios laikaisi lyg už sapno ašmenų nuogos minties, kad visa aš menu bet apleisti daiktai nebesutaiko o sniego paukščiai, traukiantys į knygą palieka apsiblaususią sodybą ir mūsų miegą, ir ne mūsų laiką

1984.III.3–V.12

Tiesa. – 1985. – Gegužės 5. – .P. 25;
Braziūnas, Vladas. Voro stulpas: eilėraščiai. - Vilnius: Vaga, 1986. - P. 101-102;
Poezijos kalbos kraštovaizdžiai = Sprachlandschaften der Poesie = Абсягi паэзii / European Borderlands. – Vilnius–Minsk: European Borderlands, 2009. – P. 30.